Коли більшість людей під час морозів та снігопадів кутаються в теплі речі та намагаються не виходити з приміщень, ми хочемо розказати вам про тих, хто знаходить натхнення у морозі та снігу. Перебороти страх перед швидкістю, пішки подолати сотні метрів по коліно в снігу, втікти від лавини і на вершині гори, перед спуском, знайти гармонію та спокій – це шлях сноубордиста.
Сноубордисти, на відміну від лижників, борються не зі схилом та трасою, а в процесі катання вони борються з самими собою.
Для них важливо не лише піднятися на підйомнику та з’їхати по трасі донизу. Пошук власного схилу, до якого ти дістанешся самотужки, та сам подолаєш його – ось сенс кожного спуску.
Гори для сноубордиста – це не проведення відпустки. Це медитація, усвідомлення власного місця в світі. Знайти себе, стоячи серед гірських вершин, які бачили льодовиковий період та перших людей, знайти повагу до природи, до її могутності.
Ти їдеш по цілині, де ще ніхто до тебе не їздив, ти почуваєш себе мореплавцем, відкривачем нових земель, бо дошка дуже плавно та швидко летить по пухкому снігу. Ти повністю зливаєшся з нею, лише маленька помилка у перенесенні ваги – і ти не боляче, але ефектно падаєш в багатометрову білу товщу.
В катанні на дошці все, як у житті: вгору-вниз-вгору-вниз, а потім заїжджаєш в таку ….. низину, що звідти тільки пішки.
Ти не завжди знаєш, що ховає під собою сніг. Можливо, ти впадеш не на пухляк, а на камінь, ледь присипаний снігом. Можливо, одразу за тобою почне сходити лавина. Можливо, за цим сніговим карнизом поплив схил і там яма глибиною у кілька поверхів.
Коли ти спустився, ти подолав рубіж. Адреналін біжить по крові,часте дихання, але всередині – ти спокійний. Ти вчишся у гір витримки, ти натхненний швидкістю та снігом, ти готовий до життя без страху.
Комментариев нет:
Отправить комментарий